Исковой пинг-понг

Если арсенал методов злоупотребления сторонами своими процессуальными правами пополняется почти ежегодно, то для самих судов такие методы остаются почти неизменными с момента принятия Хозяйственного процессуального кодекса. Речь в первую очередь идет о применении ст.63 ХПК, которая устанавливает исчерпывающий перечень оснований для возвращения искового заявления и приложенных к нему документов без рассмотрения.

Проаналізувавши судову практику, можемо зробити висновок, що найчастіше господарські суди використовують такі підстави для повернення позовної заяви, передбачені ст.63 ГПК:

• підписання її особою, яка не мала на це права, або особою, посадове становище якої не вказано (п.1 ч.1);

• порушення правил об’єднання вимог або об’єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів (п.5 ч.1);

• неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (п.4 ч.1);

• неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви й доданих до неї документів (п.6 ч.1).

Останнім часом спостерігається тенденція до досить вільного та розширеного тлумачення цієї статті, що призводить до збільшення загальної кількості повернутих заяв з формальних підстав.

Наприклад, як мотив повернення без розгляду на підставі п.6 ч.1 вказується той факт, що позовна заява та додатки до неї були направлені відповідачу днем раніше, ніж датована сама заява, тому «суд не може дійти висновку, що відповідачам була направлена копія саме тієї позовної заяви, з якою позивач.

Источник: Газета Закон и Бизнес